НОВА КНИЖКА МАРИНИ БРАЦИЛО.

маринина книжка

 

Дивна все ж таки річ – неосяжна вічна спорідненість душі зі своєю Вітчизною. Кажуть, що завезені з іншої земної  півкулі птахи (навіть ті, що народилися вже в звіринці) живуть за порами року тієї землі, звідки вони походять. Що тоді говорити про душу творця!

Цього літа запорізьке обласне літоб’єднання та літоб’єднання „Пошук” презентували спільний творчий проект „Подорож до моря”, який мав на меті показати, що тема моря займає не останнє місце в творчості наших земляків. І це недивно, ми ж бо живемо в морській державі. Журнал „Хортиця” презентував чималеньку підбірку, в якій були представлені твори і членів Національної Спілки письменників України, і членів Конгресу літераторів України, а також запорізького літклубу „99” і, звичайно, представників літоб’єднань ініціаторів проекту.

Але до чого це я?...

Анна Лупинос, Марина Брацило, Ольга Лебединська

На презентації нової книжки Марини Брацило – нашої рідної, запорізької поетеси, яка тепер живе в Києві – виявилося, що називається книжка – „Морю, з любов’ю”,  що вона версталася саме тоді, коли готувалася „морська” публікація запоріжан у „Хортиці”.

Я розумію, що такий збіг можна звести до тривіальної випадковості. Але навіщо? Чи не часто ми почали легковажно та іронічно НЕ ПОМІЧАТИ дива. Відмахуватися від нього!

Люди добрі, кому диво не потрібно, ті, дійсно, можуть втішатися своїми „на фіга” і т. ін.

 

А Марина Бацило каже, набираючи повітря:

Море мене відпустить,

Як відпускає камінь.

Та видихає:

Море мене поверне,

Як повертає мушлі.

 

                                                                                     Анна ЛУПИНОС

морю, з любов`ю